Скільки мільйонерів живе у нашому місті?

«Статус» продовжує цикл регіональних журналістських розслідувань. Цього разу наші кореспонденти отримали редакційне завдання порахувати мільйонерів — кожен у своєму обласному центрі. Втім, треба зазначити — нас більше цікавили люди, ніж їхні статки. Наскільки прозорою є нині тема багатства в Україні? Чи може нормальна за всіма мірками людина заробити мільйон? Як почуваються мільйонери в  Україні?

Результати розслідувань — на наступних сторінках.

---

Хто у Луцьку на коні?

Про кількість луцьких мільйонерів «Статусу» довелося дізнаватись з приватних розмов із самими підприємцями. Адже місцеву податкову така інформація не цікавить.

Нульовий результат

Зважаючи на попередній досвід спілкування з податковою, аби дізнатися про кількість луцьких мільйонерів, «Статус» вирішив вдатися до найофіційнішого способу — інформаційного запиту. Відповідь прийшла втричі швидше, ніж того вимагає законодавство, тим не менше результат виявився аналогічним — нульовим.

«Що стосується інформації про мешканців міста Луцька, які задекларували доходи, що перевищують один млн. грн., таку інформацію Луцька ОДПІ надасть після оприлюднення звітних даних ДПА України», — відписала заступник начальника управління оподаткування юридичних осіб Галина Михнюк. Логічне запитання, коли ж Київ оприлюднить таку інформацію, довелося задати близько 20 разів, набираючи різні номери працівників податкової. Більш-менш чітку відповідь вдалося почути від начальника відділу оподаткування фізичних осіб Людмили Арендарчук, яка запевнила, що це станеться не раніше, ніж у середині літа. Стосовно даних за минулі роки, то податківці завірили, що їх отримати — нереально, адже така вибірка при написанні звітів не передбачена.

Елітний дивізион

З більшим ентузіазмом пролити світло на життя та бізнес луцьких мільйонерів відгукнулися місцеві підприємці. Щоправда, офіційно з’явитися поміж рядків публікації не захотів жоден. Мовляв, гроші — справа надто інтимна.

Отож, як розповіли луцькі бізнесмени, мільйонерів серед них — більше трьох десятків. Проте тих, хто не просто наскладав грошей на  приватні потреби та подальше процвітання своєї справи, а є серйозною бізнес-фігурою в місті — близько десяти.

Очолює список найбагатших лучан співвласник групи «Континіум» Ігор Єремеєв, до речі, єдиний волинянин, який потрапив до сотні українських мільйонерів за версією журналу «Фокус». Підприємець зі своїми 460 млн. дол. зайняв 42 місце, випередивши таких олігархів як Віктор Медведчук, Олександр Деркач, Леонід Черновецький, Давид Жванія.

Окрім власника контрольного пакету «Континіуму», впливовим у регіоні мільйонером є інший акціонер, директор підприємства і, крім того, сусід Єремеєва ще по студентському гуртожитку — Степан Івахів.

Імена ще двох луцьких мільйонерів пов’язані із діяльністю популярних у західному регіоні мереж супермаркетів «Вопак» (Володимир Мікуліч) та «Наш край» (Іван Корсак). Капітал останнього формує різноплановий сімейний бізнес: окрім супермаркетів, підприємцю належить медіа-корпорація «Сім’я і дім» та компанія Volwest Group.Різноформатним бізнесом здобув свої статки і Петро Левчинський, найвідомішою справою якого є підприємство «Алювіжен».

Свою діяльність із дистрибуції продуктів харчування розпочав і власник «Сім’ї ресторанів» Олег Бровін.

Двоє інших мільйонерів почали реалізовувати себе в охоронному бізнесі. Василь Столяр у 1995 році створив першу на Волині охоронну фірму «Феміда-Інтер», із часом бізнесові інтереси поповнив аграрний та спортивний бізнес. Василь Токарський розпочав підприємницьку діяльність з охоронної фірми «Скорпіон Плюс». Та серйозний бізнесовий прорив відбувся декілька років тому, коли підприємець побудував торговий центр «Ювант» поблизу найбільшого міського ринку та почав активну співпрацю з малим бізнесом, здаючи орендовані у міста ринкові площі. Особливу роль серед бізнес-еліти міста займає Василь Гаврилишин, котрий в 1990-х роках організував луцький банк — «Західінкомбанк».

Серед інших підприємців, капітали яких перевищують мільйон доларів, бізнесмени називають голова правління ЗАТ «Луцький ДБК»), Віктора Чорнуху (голова правління ВАТ «Луцьксантехмонтаж № 536»), Володимира Никитюка (власник будівельної фірми «Анко»), Олександра Свириду (голова наглядової ради ВАТ «Луцьк фудз»), В’ячеслава Алфьорова (власник готелю «Україна»), Геннадія Шухмана (генеральний директор торгового дому «Аміко Кераміка»).

Крім того, луцькі бізнесмени не  мають сумніву, що мільйонерами є колишні голови волинської адміністрації Борис Клімчук та міської ради Антон Кривицький, правління яких припало на кінець 1990-х, коли відбувався пік приватизаційних процесів, а  точніше — дерибан державного майна за копійки. А ще — чимало мільйонерів серед теперішніх чиновників та держслужбовців, які тримають свої фінансові активи в  секреті. До прикладу, серед працівників митниці — кожен капітан вже є гривневим мільйонером, запевняють співрозмовники.

З перших вуст

Самі луцькі мільйонери виявились достатньо відкритими для спілкування з пресою та надміру скромними для обговорення власних статків. Мовляв, для чого викликати заздрість і дратувати інших своєю успішністю?.. Живемо, працюємо, відпочиваємо — як усі. Адже ці мільйони не лежать у кишенях, вони — в бізнесі.

З деякими мільйонерами поспілкуватися не пощастило. Прес-секретар Ігоря Єремеєва запевнив, що найближчі декілька місяців бізнесмен не планує жодних контактів із пресою, а почути голос Степана Івахіва не вдалося через затяту відданість секретарських редутів. Так само і працівники організацій, що є у власності Петра Левчинського, навідріз відмовились «здати» хоча б якісь координати свого шефа, навіть, номер офісного телефону. А з Василем Токарським склалась взагалі комічна ситуація: робочий телефон у впливового мільйонера був несправним впродовж усього часу підготовки матеріалу. Як то кажуть, ніхто не застрахований…

Втім, луцькі мільйонери, не  бажаючи називати конкретних цифр та оборудок, загалом виявились доволі щирими, навіть стосовно традиційно завуальованої інформації про перший мільйон. Більшість стверджує, що це не результат одноразової успішної справи, а  поступове накопичення капіталу. В середньому, аби переступити рубіж в один мільйон доларів, їм знадобилося від одного до шести років активної бізнесової діяльності.

Пояснюють мільйонери і той факт, чому перші зароблені гроші в часи переходу України на ринкову економіку, населення звикло називати «нечесно заробленими». З точки зору тодішнього законодавства, перші гроші українських підприємців і справді були не зовсім законними. Як стверджують успішні підприємці, які на початку 1990-х розгортали діяльність, податкове навантаження тоді становило 125%. А за таких умов, як не крути, якщо легалізувати всі оборудки, через п’ять місяців — банкрут.

Як вважають луцькі мільйонери, кількість нулів на сумі банківського рахунку — не  така вже й важлива. «Сьогодні один має сто тисяч, а інший — мільйон. Та лише від того, як кожен із них буде витрачати гроші і куди їх вкладатиме, буде залежати, хто з них завтра буде мільйонером, — розповідає Василь Гаврилишин. — Важливо не просто вміти заробити гроші, а й зберегти їх».

Після спілкування чи, принаймні, спроби поспілкуватись із найуспішнішими та найбагатшими лучанами, з’явилась впевненість, що всі вони — зовсім різні. Хтось під час дзвінка на фоні гучної музики дозволяє собі сказати: «у мене нарада» і покласти слухавку; а хтось радо приймає в кабінеті і більше години вислуховує запитання, вимикаючи свій мобільний. Один їздить на  «Хаммері», іншого задовольняє й «Шевроле». У когось в кишені зазвичай не більше трьох сотень гривень, а для когось готівки — «обмежено» — це кілька тисяч.

Та всі луцькі мільйонери запевняють — гроші не псують людей. Навпаки — є гарним стимулом для досягнення мети. Щоправда, за умови, коли не стають самоціллю.

---

Мільйонерів рахують по оселях

Вінницьких мільйонерів підрахувати не намагаються навіть місцеві податківці. На початку року голова ДПА у Вінницькій області Василь Лайтарнюк зазначав, що на його думку, десять вінничан отримали минулого року понад мільйон гривень чистого доходу, але відзвітували про таки статки менше половини. Втім, вінницькі надуспішні бізнесмени ховатися не збираються. Достатньо проїхати приміськими «царськими селами» і перелічити триповерхові маєтки, вартість яких експерти оцінюють щонайменше у мільйон доларів, щоби дізнатися, скільки мільйонерів мешкає в місті.

Шпигунський варіант

Міський транспорт до елітних садиб не ходить — довелося осідлати велосипед. Напевно, жодна душа не запідозрить у туристі з рюкзаком за спиною журналіста, що «рахує» місцевих мільйонерів. Отже, доволі зручно.

У Вінниці є декілька селищ для багатих людей. Іноді вулички з розкішними будівлями навіть зачиняються брамою. Але тільки на ніч. Вдень можна їздити спокійно. Як, наприклад, вулицею Академічною, де мешкають переважно далекі від науки люди. Інші вулиці мікрорайону по Гніваньському шосе, охайні й асфальтовані, навіть з ліхтарями і бордюрами, є доступнішими для проїзду.

Аби не викликати зайвих підозр, зупинявся біля огорож десятків маєтків і просив анальгін, начебто від головного болю. Чесно, декілька разів отримав таблетку. Пив смачнючу криничну воду і цікавився, хто мешкає у черговій сучасній фортеці з вежами. А от у цьому сенсі зустріти розуміння вдалося лише одного разу…

Красуня і чудовисько

Доволі симпатична дівчина, яка, за її словами, наступного року закінчує одну з приватних вінницьких шкіл, розповіла незнайомцю напевно все, що знала. Серед власників сучасних палаців вона перелічила відомих чиновників, суддів, підприємців, адвокатів і правоохоронців, а також іноземців. До того ж, дівчина назвала навіть орієнтовну вартість кожної садиби, автомобілів сусідів, а також повідомила, хто чим володіє за межами селища. Показала і «мерську» оселю. Таким чином, завдяки юній леді знайшлися близько 30 мільйонерів.

На жаль, в інших елітних районах такого «джерела інформації» не знайшлося. Будівлі вишукані, а мешканці — лише собаками лякають. Одного разу і насправді ледь не з’їв величезний дог. Хотів роздивитися оселі через паркан і отримав порцію справжньої собачої люті з протилежного боку. Він, напевно, просто не захотів перестрибнути паркан… Мабуть, такий велетень і без оселі, котру охороняє, коштує немалі гроші. Морда дога — тулуб тигра.

Наприкінці останньої подорожі у записнику значилося понад 70 садиб, які коштують не менше мільйона американських доларів. Ще декілька десятків експерти оцінили би у 700–900 тисяч, тому їх мешканців не рахуємо. Але для більш повного варіанту дослідження не вистачає політиків чи підприємців, імена яких тісно пов’язані з Вінницею, хоча мешкають вони у Києві.

Найбагатші — у столиці

Без сумніву, найбагатшою людиною Вінниці можна вважати Олексія Порошенка. Батько відомого політика керує величезною кондитерською імперією «Рошен». За висновками журналу «Форбс», статки родини Порошенків оцінюються до 750  мільйонів доларів.

Мешкаючи у Києві, Порошенко-старший постійно приїжджає на Поділля. Але саме у той день, коли чекав на нього біля прохідної, у пана Олексія стався інфаркт міокарду, і його військовим літаком доставили до лікарні.

З різних причин не пощастило зустрітися і з деякими депутатами ВР, яких вважають власниками доволі перспективних підприємств, і чиє майно оцінюється сумою з шістьма нулями. Власне, мільйонери не вони, а їхні дружини чи батьки. Так чи інакше, а з Вінницею і приміськими селами пов’язана доля приблизно вісімдесяти родин, чиї статки дозволяють вважати, що вони спромоглись втілити у життя «американську мрію».

---

Нерозумність законів компенсуються їх невиконанням

Мовою цифр

У Хмельницькому теж ходять грошові знаки, тож мають бути і люди, в котрих їх не менше мільйона. Дізнатися, скільки таких людей — завдання не з легких, бо мільйонери — народ скромний. Але принаймні в одній установі про це мають знати. Тож, як зазначив заступник начальника міської ДПІ Валерій Коновальчук, його відомство сьогодні намагається змінити своє обличчя, а тому принаймні він особисто уважно ставиться до представників преси. І справді, усю необхідну інформацію «Статусу» надали. В межах компетенції. Щоправда, довелося почекати добу, поки її змогли підготувати.

Отже, за офіційною версією ДПІ, за минулий рік 17 мешканців міста задекларували валові доходи більше мільйона гривень. Один задекларував дохід у сумі 9,3 млн. грн. Далі — 5,1 млн. грн., 3,1 млн. грн., ще двоє — по 1,9 млн. грн., решта — трохи більше одного мільйона. Наближаються до мільйонерів ще 7 хмельничан, четверо з яких показали річні прибутки трохи більше 900 тис. грн., та троє — близько 800 тис. грн. Слід зауважити, що ці цифри відображають не «чистий» прибуток, а саме валовий дохід, тобто від цих сум ще треба віднімати різного роду витрати. А їх може бути чимало.

Назвати прізвища у ДПІ, звичайно ж, відмовилися. Оприлюднювати їх без дозволу тих громадян, про яких йде мова, забороняють ст. 31 та ст. 37 Закону України від 2.10.92 року № 2657-ХІІ «Про інформацію», що накладають деякі обмеження щодо доступу сторонніх осіб до відомостей, зібраних державними органами, та встановлюють конфіденційність відомостей про платників податків.

Структура

Однак, не буде порушенням, дивлячись на список, назвати ті види діяльності, які дозволили місцевим мільйонерам досягти фінансового успіху. Це переважно оптова торгівля та поставки продуктів харчування, цигарок та алкоголю, а також автоперевезення на далекі відстані. Щоправда, не всі мільйонери є суб’єктами підприємницької чи господарської діяльності, серед них є й банкіри, які окрім гідної зарплати отримують доходи у вигляді дивідендів. До речі, якщо говорити не лише про місто, а й про всю область, то тут є, наприклад, один успішний фінансист, який задекларував за минулий рік 1,52 млн. грн., з яких 1,2 мільйони — інвестиційний дохід та ще 317 тис. грн. — за неосновним місцем роботи. Ще один подав декларацію на суму 32 млн. грн., сплативши з неї 4,16 млн. грн. податків!

Чималі суми отримали минулого року деякі громадяни у вигляді подарунків, спадщини, здавання в оренду нерухомого майна і навіть, як повідомив Валерій Коновальчук, міські податківці навчилися стягувати податок з виявлених слідчими органами хабарів. Утім, серед цих категорій доходів мільйонних не виявилося…

Вийти з тіні

Про те, що наведені цифри не відображають реальний стан речей, мабуть, можна і не казати. Безумовно володарів статків, які за ринковою вартістю оцінюються мільйонами, або ж тих, хто обертає відповідні суми, у Хмельницькому значно більше. Пан Валерій погоджується з тим, що абсолютна більшість підприємців приховує свої доходи, однак змінити ситуацію за існуючих умов практично неможливо. «Біля кожного підприємця не поставиш персонального податківця», — каже він. Отже, суворість не дуже розумних законів компенсується необов’язковістю їх виконання, але такий стан речей не  задовольняє нікого.

Як підприємці, так і податківці мають великі сподівання на те, що ситуацію може покращити прийняття нового Податкового кодексу, проект якого зараз активно обговорюється, але, на думку Валерія Коновальчука, без зміни психології самих платників податків серйозних змін не відбудеться.

Знають податківці і державних службовців, мільйонні статки яких оформлені на підставних осіб, а самі вони у деклараціях показують лише офіційну зарплату. «На жаль нинішнє законодавство не дозволяє нам мати претензії до громадян за фактом їх витрат, — говорить Валерій Коновальчук, — тому часто бачимо, що витрати людини явно не співпадають з доходами, але вдіяти ніхто нічого не  може».

---

Валові душі Львова

У столиці Галичини побільшало офіційних мільйонерів. Якщо у 2005 році їх було 16, то цьогоріч — уже 35. Попри те, що бізнесменів, статки яких обраховуються сотнями тисяч доларів стає дедалі більше, відкритості у цій темі доведеться чекати ще довго. Принаймні «Статусу» дізнатися прізвища бодай десятки найзаможніших львів’ян виявилося доволі важко.

У податковій адміністрації «Статусу» розповіли небагато. Мільйонерів у Львові станом на 2006 рік було 35, що більше ніж удвічі в порівнянні з попереднім роком. Утім, як зазначила начальник відділу зв’язків з громадськістю, ЗМІ та масово-роз’яснювальної роботи ДПІ у м. Львові Наталія Нечипорук, мільйонери ці є не «чисті», а  «валові». Тобто йдеться не про чистий прибуток підприємців, а про валовий дохід. Мільйонери задекларували іноземні доходи та кошти, отримані від інвестиційного прибутку.

Хто ж ці люди, у податковій не  кажуть, стандартно посилаючись на приватність інформації. Відтак «Статус» вирішив розпитати кількох успішних підприємців, що вони думають про кількість мільйонерів у нашому місті і чи, раптом самі не входять до їх числа. Так, директор ВАТ «Тротолла» Ярослав Рущишин, сказав, що не є мільйонером, бо «не намагався продати акції своїх підприємств». «Можливо за якийсь час, коли продам акції, то стану мільйонером, але наразі — ні», — сказав пан Рущишин.

Директор «Інвестиційної компанії «Комфорт-Інвест» Тарас Сосновський також сказав, що не входить до  числа мільйонерів, бо згідно декларації трішки «не дотягнув» до цієї суми. Щодо того, хто з львівських підприємців міг увійти у список 35-ти, пан Сосновський не назвав ймовірних кандидатів.

Тим часом, якщо про офіційних мільйонерів є бодай якась інформація, то про неофіційних багатіїв узагалі майже нічого невідомо. Підприємці кажуть, що не знають навіть приблизної їхньої кількості. Тарас Сосновський лише припустив, що неофіційних мільйонерів є разів у десять більше.

На жаль, і потенційні експерти (економісти, політологи тощо), і фахівці, які займаються бізнес-консалтингом відмовилися висловлювати свої думки щодо того, хто, на їх думку, є мільйонером у Львові. Та, менш обережні пересічні львів’яни, безперечно, довго не думаючи, назвуть принаймні два прізвища: Петра Димінського та Петра Писарчука. Перший, який є президентом футбольного клубу «Карпати» в інтерв’ю «Статусу» розповів, що його клуб лише податків у бюджети різного рівня щорічно сплачує близько двох мільйонів гривень…Але відповіді на питання про власні статки пан Петро уникає, скромно називаючи себе пенсіонером із необмеженими можливостями.

Петро Писарчук — засновник і реальний власник чи не найсучаснішого ринку України — торгово-виробничого комплексу «Південний», територія якого займає майже 15 гектарів землі. Як переконують деякі міські депутати, левову частку цієї території компанія Писарчука захопила самовільно, а тому вимагають (вже не перший рік) від Писарчука сплати штрафу за самовільне захоплення земель на суму 13,5 мільйонів гривень.

Та це, так би мовити, вершина айсбергу, а трохи нижче розташовуються ті, хто щодня їздить по Львову на  автомобілях вартістю по сотні, а то й по декілька сотень доларів. І їх точно не  35.

---

Івано-франкіські мільйонери реєструються в Києві

Податкова мовчить

Інформацію про те, скільки в  Івано-Франківську мільйонерів зібрати було не просто. У Державній податковій інспекції (ДПІ) пояснили: вони би з радістю, проте отримали вказівку від Державної податкової адміністрації (ДПА) не розголошувати інформацію, поки кількість мільйонерів не оприлюднить сама ДПА. Потім має право дати свої цифри ДПА в  області, а вже тоді — міська ДПІ. Отакої.

До речі, на сайті ДПАУ є інформація про підсумки кампанії декларування доходів за 2005 рік. В ній говориться, що кількість мільйонерів в Україні щороку зростає (у 2004 році — 3057 осіб, у 2005-му — 5708). Там же оприлюднена інформація про те, що лідерами за кількістю мільйонерів є Київ (726), Дніпропетровщина (566) та Донеччина (448). Зареєстрували навіть трьох мільярдерів.

За інформацією ж джерела «Статусу» в ДПІ, за підсумками кампанії із декларування доходів 2006 року в Івано-Франківську немає жодного мільйонера. Не було таких і попереднього року. Проте зазначають, що обласний центр Прикарпаття мав шанс отримати своїх декількох офіційних товстосумів, але вони зареєстрували свої доходи від продажу корпоративних прав у Києві. Тож, вважаються столичними.

Мільйони від коханої

«Статус» вирішив з’ясувати, чи така ж плачевна ситуація із дуже багатими людьми в області. Виявляється, ні. Правда, цифри не зашкалюють, але все одно — хоча би щось. Отже, за інформацією ДПА в Івано-Франківській області, яку надали журналістам протягом десяти хвилин, на Прикарпатті за підсумками декларування доходів у 2006 році — п’ять мільйонерів. Прізвища не розголошують — конфіденційна інформація.

Обласні податківці розповідають, що в основному, мільйони приходять декларувати довірені особи товстосумів. А  при заповненні декларацій, яким шляхом надійшли гроші, можуть вказати навіть і таке: коханка подарувала (був один випадок). Така любов…

Тонка тема

Говорити про великі гроші (особливо чужі) погоджуються всі, а от називатися практично ніхто не хоче. Від гріха подалі. Тим більше, що офіційно свої статки не задекларував ні один мільйонер міста.

Але всі опитані підприємці переконують, що мільйонери в Івано-Франківську є. Правда, одні говорять, що їх десяток, а інші — не менше сотні. «Один мільйон гривень, хіба це гроші? Це — лише 200 тисяч доларів!, — каже представник одного із бізнес-центрів Івано-Франківська. — Один Hammer коштує 300 тисяч. А їх за моїми підрахунками в місті — мінімум три. Зрозуміло, що їх за останні гроші не купували, мало ще залишитися, принаймні, на хліб з маслом. А ви кажете — мільйонерів немає».

Те, що ці «сто» мільйонерів не  прийшли до податкової, в опитаних «Статусом» підприємців, не викликає подиву. «Та вони би заплатили величезні податки, а хто хоче дарувати державі свої гроші, ще й немалі», — говорить заступник директора з питань розвитку одного із підприємств Івано-Франківська. За даними працівників податкової, якщо фізична особа задекларувала 1 (один) млн. грн. доходу, то має сплатити з цієї суми 15 % податку (150 тис. грн.). «Франківські мільйони — це чорний «нал». Приховати їх — справа техніки», — говорить один із підприємців міста.

На переконання вже згаданого представника бізнес-центру, мільйони не декларують ще й тому, що кожен боїться бути першим. Адже, хто знає, які будуть наслідки?

Кому легше

Івано-франківські

підприємці переконані, що мільйон найлегше заробити будівельним компаніям, які, здебільшого, є платниками єдиного податку. «Беручи до уваги, скільки сьогодні коштує квадратний метр житла, та його реальну собівартість, будівельники, як мінімум на кожному будинку мають один-два мільйони доларів чистого заробітку. А в Івано-Франківську є десь під тридцять будівельних компаній. То порахуйте, скільки в місті є мільйонерів», — говорить один із підприємців.

«Статус» звернувся за коментарями до директора будівельної компанії та ТОВ «Карпати Мотор» Ярослава Бартківа. На його переконання, заробити великі гроші можуть аж ніяк не будівельники, а власники торгових приміщень, СТО. На запитання: скільки особисто йому не вистачає до першого мільйона, після короткої паузи відповів: «Це некоректне запитання… Я не знаю, скільки в мене грошей, не рахував. Працюю день і ніч».

Можливо, з таким ставленням сучасних бізнесменів до роботи наступного року в Івано-Франківську таки з’являться хоча би декілька офіційних мільйонерів. Щиро бажаємо добре заробляти. І не боятися власних статків.

Ваш підпис:

Коментар:

Додати коментар

Коментарів (5)